Хтось із великих сказав: «Коли помирає людина, світ стає біднішим, бо втрачає те, чим вона жила, як сприймала все, що її оточувало, якою багатою і щедрою була її душа, сутність».

Боляче, невимовно боляче говорити і писати ці слова про наших вчителів — Арсьонова Владислава Михайловича, Олексенко Ірину Петрівну, Хартановича Віталія Івановича, Пазікову Галину Михайлівну.

Немає слів, щоб висловити співчуття з приводу смерті наших колег, котрі заслуговують на найкращі слова поваги та шани. Пішли з життя вчителі, які своїми діями та вчинками, своїм розумом виховували не одне покоління учнів. Вміло вчили їх мудрості та відповідальності.

Колектив школи висловлює свої щирі співчуття рідним, друзям, близьким.

Світла пам’ять нашим колегам, вони завжди будуть жити серед рідних, друзів, товаришів, колег, батьків та учнів школи і залишиться назавжди у наших серцях.

Мій любий вчителю, ти тільки знай:
Любов до тебе житиме завжди,
У будь-яку годину, будь-де ти пам’ятай:
Закладений тобою скарб в нас житиме віки.